Preview
Link Preview
Обхідні газотранспортні маршрути: зупинити неможна будувати
Серед значної частини української політичної еліти існує майже містичне переконання, що всі проблеми України, зокрема, у галузі енергетики, мають вирішуватися Єврокомісією, США та европейськими інституціями на кшалт Договору про енергетичне співтовариство. При цьому вважається, що поради закордонних експертів є найкращими, і завжди ведуть до перемоги. Між іншим це не завжди так. І в ЄС, і в США існують як впливові симпатики України, так і ті, хто ставиться до нашої країни негативно. Серед останніх зовсім необов’язково всі є агентами Москви. Європейські компанії, які погодилися фінансувати “Північний потік-2”, навряд чи пішли на це тому, що хочуть допомогти піднятися Росії з колін або просунути “цінності” “руського миру”. Проте економічні міркування, аргументи “Газпрому”, який пропонує вкрай вигідні умови роботи (а ми не пропонуємо майже нічого), і перспективи повернутися з часом на безкрайній російський ринок після зняття санкцій роблять своє діло. Так, є політика, але є і бізнес, а бізнес – це завжди гонитва за прибутком.Хочеться вірити, що ситуація дещо зміниться після, без перебільшення, історичної перемоги “Нафтогазу” у Стокгольмскому арбітражі. Якщо справу буде доведено докінця, “Газпром” буде вимушений серйозно переглянути свої фінансові показники, і це має вплинути на стретегічні рішення його європейських партнерів. “Блискуча” діяльність Міллєра і Ко вже має один показовий результат – ринкова капіталізація “Газпрому” впала з 369 млрд. доларів у травні 2008 року до 50 млрд. доларів на теперешній час. До речі, саме виграш у Стокгольмі мав би ще раз підтвердити, що вирішення наших проблем – у наших руках, і саме Україна має активно боротися проти знищення власної газотраспортної інфраструктури. Йдеться не тільки про втрату 2-4 млрд. доларів транзитних платежів, але й про зникненнязначної частини зацікавленості ЄС у розвитку співпраці з нашою державою. Системна, скоординована робота всіх державних інституцій – від Адміністрації Президента до “Нафтогазу” ще цілком спроможна вплинути на розвиток подій. Корабель для укладки підводної частини “Турецького потоку” ще тільки наближається до російських берегів, а “Північний потік-2” ще стримується міжнародними екологічними організаціями, які протестують проти будівництва у заповідних водах. Свого часу і труби для “Південного потоку” були закуплені, і кораблі для укладки стояли на рейді Новоросійська, але потужна інформаційна компанія, енергійні консультації з основними партнерами, юридична аргументація зробили своє діло – і проект був зупинений. Читайте також: Президент України заявив, що Україна отримає безвіз ще з сотнею країнЗаяви з приводу “Північного потоку-2”, які лунають останнім часом від європейських високопосадовців, не є обнадійливими. Европейська комісія, як про це вже неодноразово писали українські та іноземні ЗМІ, прийшла до висновку, що умови Третього енергопакету не можуть застосовуватись до оффшорних трубопроводів. Таким чином, “Газпром” може залишатися монопольним власником труби і головним постачальником газу до Німеччини доки маршрут не перетне кордони ЄС. Тільки тоді використання наземної інфраструктури підпадатиме під дію норм і правил енергетичного законодавства ЄС. При цьому той факт, що навіть діючий “Північний потік-1” використовується з неповним навантаженням, і наземна інфраструктура Німеччини наразі нездатана прийняти стільки газу з Півночі, не береться компаніями до уваги. А все тому, що своїми послідовними пропагандистськими зусиллями на протязі останніх десяти років Росія спромоглася посіяти у Європі вкрай негативний імідж України, як корумпованої і неспроможної до системного розвитку країни. У той же час сотні мільйонів доларів, які “Газпром” щорічно витрачає на власний піар, впливають на громадську думку – хочемо ми того, чи ні. Навіть у контексті “Турецького потоку”, в якому немає зацікавленості Німеччини і потужних європейських компаній, останнім часом з’явилися нові тривожні тенденції. Як повідомили тиждень назад професійні міжнародні ЗМІ, “Газпром” шукає інвесторів для фінансування другої гілки газопроводу “Турецький потік”, який, в разі його реалізації, забере з українського транзиту 32 млрд. кубів газу. Керівництво “Газпрому” заявляє про переговори з міжнародними та російськими банками про фінаснування у розмірі 700 млн. доларів на ці цілі. Між тим, коли минулого року укладалася міждержавна угода про “Турецький потік” між РФ і Туреччиною, йшлося лише про одну гілку, яка замінить і так прекрасно працюючий “Балканський мрашрут” через Україну, Румунію і Болгарію. Ця гілка ще не побудована, але Москва вже шукає партнерів на другу гілку і продовження трубопроводу до Греції (де також немає наземної інфраструктури) і далі у Європу. Одночасно Росія активно працює над уповільннням проекту “ТАНАП – ТАП”, намагаючись мінімізувати будь-яку можливість появи на європейському ринку альтернативного російському азербайджанського газу. До недавнього часу важко було знайти пояснення, чому турецька сторона пішла на подібний проект, враховуючи, що Росія і досі не до кінця скасувала санкції, накладені на турецькі продукти і компанії після інцеденту з Су-24 (не зважаючи на всі кроки турків на зустріч) і не запровадила знижку на газ у 10.25%, про що було домовлено більше двох років тому назад. Але 2 червня місцева “Hurriet Daily News” повідомила, що “Газпром Німеччина” – компанія, яка до недавнього часу володіла 71% газодистриб’юторської компанії “Bosphorus Gaz” (саме ця компанія здіснювла продаж на місцевому ринку російського газу з “Балканського маршруту”), продає свою частку турецькій компанії “Sen Group”. Решта – 29% вже належить турецькій “Tur Enerji”. Між тим протягом тривалого часу дистриб’юторський бізнес на території Туреччини розглядався Москвою як надзвичайно вигідний, але тепер він повністю концентрується у “турецьких руках”. За часів Адміністрації Б.Обами Сполучені Штати брали активну участь у протидії російській експансії на європейському газовому ринку. Частково за цим стояли політичні міркування (оскільки глобального ринку газу не існує, немає і можливості покладатися виключно на ринкові механізми, тому трубопроводи – це завжди політика), частково – плани про збільшення експорту американського зрідженого газу до ЄС. Проте підтримка США була відчутною і ефективною. Після зміни господаря Білого Дому постало питання про те, чи і нова Адміністрація здійснюватиме послідовні кроки у цьому напрямку. Розуміння небезпеки, яку становить росйська газова експансія в Європі, існує на Капітолійському пагорбі. “Росія неодноразово використовувала природний газ як зброю, - вважає сенатор Дж.Шахін з підкомітету у справах Європи Комітету Сенату з міжнародних справ. – “Північний потік-2” дасть Росії навіть більше інструментів тиску на Європу у цілому і на Україну зокрема”. Водночас, у Вашингтоні берутьдо уваги, що сама Європа не має одностойної позиції по відношенню до цього проекту. Оппозиція “Північному потоку-2” з боку “східноєвропейських членів ЄС” – Польші і країн Балтії не знаходить повноцінного розуміння у більш “західних” членів Євросоюзу. У нещодавньо оприлюдненому звіті “Atlantic Council” щодо проекту зазначається, що його політична сутність була зрозумілою ще у 2015 році, коли О.Міллєр заявив про наміри “Газпрому” не продовжувати транзитний конракт з Україною після 2019 року. Але ж для цього потрібні інші маршрути, якими і мали б стати “Турецький потік” і “Північний потік-2”. З точки зору американських експертів, “зелене світло” “Північному потоку-2” є “шизофренічною політикою, коли Єврокомісія не чинить спротиву політичному проекту країни, мета якої - підірвати самі подвалини ЄС”. Між тим Royal Dutch Shell, OMV, Engie, Uniper i Wintershall кожна заявили про намір вкласти у проект приблизно по 1 млрд. дол. кожна.Читайте також: Експерт розповів, що Росія приховує війну на Донбасі за допомогою Нормандського форматуЯкі ж кроки може зробити Україна, щоб загальмувати, якщо не припинити “Турецький потік” і “Північний потік-2”? Перш за все, має бути налагоджена чітка координація зусиль всіх гілок влади, які здійснюватимуть послідовні і злагоджені кроки по роз’ясненню нашої позиції в ЄС і США – як по лінії Адміністрації Президента, так і КМУ, і Верховної ради. По-друге, “Нафтогаз” має укласти і забезпечити виконання угоди про співпрацю з МЗС, як це свого часу зробили “Газпром” і МЗС РФ. З боку “Нафтогазу” мають відпрацьовуватись позиційні матеріали, з боку МЗС – через посольства і постійні представництва – забезпечуватись їх ефективне доведення до урядів причетних країн. Крім того, через можливості диппредставництв слід проводитти активну і послідовну інформаційну компанію. В разі відсутнсті кваліфікованих кадрів на місцях, відповідний спеціальний представник з питань енергетики має бути призначений у Києві. Вкрай важливо провести термінові двостороннні консультації з усіма причетними до цих проектів країнами з метою з’ясування фактичного стану справ і їх позиції по кожному з проектів. По-третє, слід розширити правову базу протидії “Газпрому”. Окрім Угоди про асоціацію і Договору про енергетичне співтовариство, апелювати необхідно до норм екологічних конвенцій, що у Балтійському, що у Чорному морі. По-четверте, у Европі має бути ініційована масштабна інформаційна компанія проти “обхідних” труб. Представники України мають виступати на всіх важливих міжнародних конференціях, дискусіях і обговореннях з цих питань, потрібні десятки кваліфікованих публікацій у провідних ЗМІ, активна робота у соціальних мережах. Перемога у Стокгольмі довела, що злагоджені дії приводять до успіху, і навіть такий цинічний монстр, як “Газпром” немає імунітету від поразки. Йдеться навіть не про втрату 2-4 млрд. доларів.Росія прагне переломити ситуацію у ЄС на свою користь, розширити розкол між “сходом” і “заходом” Євросоюзу. Не вдалося вплинути на вибори, дестабілізувати ЄС через потік біженців, атаки хакерів виявилися не до кінця вдалими – завжди є енергетична зброя. Тільки активні кроки з боку України при підтримці наших симпатиків в ЄС і за умови чіткої позиції США можуть зупинити це божевілля. Час ще є.
Серед значної частини української політичної еліти існує майже містичне переконання, що всі проблеми України, зокрема, у галузі енергетики, мають вирішуватися Єврокомісією, США та европейськими інституціями на кшалт Договору про енергетичне співтовариство. При цьому вважається, що поради закордонних експертів є найкращими, і завжди ведуть до перемоги. Між іншим це не завжди так. І в ЄС, і в США існують як впливові симпатики України, так і ті, хто ставиться до нашої країни негативно. Серед останніх зовсім необов’язково всі є агентами Москви. Європейські компанії, які погодилися фінансувати “Північний потік-2”, навряд чи пішли на це тому, що хочуть допомогти піднятися Росії з колін або просунути “цінності” “руського миру”. Проте економічні міркування, аргументи “Газпрому”, який пропонує вкрай вигідні умови роботи (а ми не пропонуємо майже нічого), і перспективи повернутися з часом на безкрайній російський ринок після зняття санкцій роблять своє діло. Так, є політика, але є і бізнес, а бізнес – це завжди гонитва за прибутком.Хочеться вірити, що ситуація дещо зміниться після, без перебільшення, історичної перемоги “Нафтогазу” у Стокгольмскому арбітражі. Якщо справу буде доведено докінця, “Газпром” буде вимушений серйозно переглянути свої фінансові показники, і це має вплинути на стретегічні рішення його європейських партнерів. “Блискуча” діяльність Міллєра і Ко вже має один показовий результат – ринкова капіталізація “Газпрому” впала з 369 млрд. доларів у травні 2008 року до 50 млрд. доларів на теперешній час. До речі, саме виграш у Стокгольмі мав би ще раз підтвердити, що вирішення наших проблем – у наших руках, і саме Україна має активно боротися проти знищення власної газотраспортної інфраструктури. Йдеться не тільки про втрату 2-4 млрд. доларів транзитних платежів, але й про зникненнязначної частини зацікавленості ЄС у розвитку співпраці з нашою державою. Системна, скоординована робота всіх державних інституцій – від Адміністрації Президента до “Нафтогазу” ще цілком спроможна вплинути на розвиток подій. Корабель для укладки підводної частини “Турецького потоку” ще тільки наближається до російських берегів, а “Північний потік-2” ще стримується міжнародними екологічними організаціями, які протестують проти будівництва у заповідних водах. Свого часу і труби для “Південного потоку” були закуплені, і кораблі для укладки стояли на рейді Новоросійська, але потужна інформаційна компанія, енергійні консультації з основними партнерами, юридична аргументація зробили своє діло – і проект був зупинений. Читайте також: Президент України заявив, що Україна отримає безвіз ще з сотнею країнЗаяви з приводу “Північного потоку-2”, які лунають останнім часом від європейських високопосадовців, не є обнадійливими. Европейська комісія, як про це вже неодноразово писали українські та іноземні ЗМІ, прийшла до висновку, що умови Третього енергопакету не можуть застосовуватись до оффшорних трубопроводів. Таким чином, “Газпром” може залишатися монопольним власником труби і головним постачальником газу до Німеччини доки маршрут не перетне кордони ЄС. Тільки тоді використання наземної інфраструктури підпадатиме під дію норм і правил енергетичного законодавства ЄС. При цьому той факт, що навіть діючий “Північний потік-1” використовується з неповним навантаженням, і наземна інфраструктура Німеччини наразі нездатана прийняти стільки газу з Півночі, не береться компаніями до уваги. А все тому, що своїми послідовними пропагандистськими зусиллями на протязі останніх десяти років Росія спромоглася посіяти у Європі вкрай негативний імідж України, як корумпованої і неспроможної до системного розвитку країни. У той же час сотні мільйонів доларів, які “Газпром” щорічно витрачає на власний піар, впливають на громадську думку – хочемо ми того, чи ні. Навіть у контексті “Турецького потоку”, в якому немає зацікавленості Німеччини і потужних європейських компаній, останнім часом з’явилися нові тривожні тенденції. Як повідомили тиждень назад професійні міжнародні ЗМІ, “Газпром” шукає інвесторів для фінансування другої гілки газопроводу “Турецький потік”, який, в разі його реалізації, забере з українського транзиту 32 млрд. кубів газу. Керівництво “Газпрому” заявляє про переговори з міжнародними та російськими банками про фінаснування у розмірі 700 млн. доларів на ці цілі. Між тим, коли минулого року укладалася міждержавна угода про “Турецький потік” між РФ і Туреччиною, йшлося лише про одну гілку, яка замінить і так прекрасно працюючий “Балканський мрашрут” через Україну, Румунію і Болгарію. Ця гілка ще не побудована, але Москва вже шукає партнерів на другу гілку і продовження трубопроводу до Греції (де також немає наземної інфраструктури) і далі у Європу. Одночасно Росія активно працює над уповільннням проекту “ТАНАП – ТАП”, намагаючись мінімізувати будь-яку можливість появи на європейському ринку альтернативного російському азербайджанського газу. До недавнього часу важко було знайти пояснення, чому турецька сторона пішла на подібний проект, враховуючи, що Росія і досі не до кінця скасувала санкції, накладені на турецькі продукти і компанії після інцеденту з Су-24 (не зважаючи на всі кроки турків на зустріч) і не запровадила знижку на газ у 10.25%, про що було домовлено більше двох років тому назад. Але 2 червня місцева “Hurriet Daily News” повідомила, що “Газпром Німеччина” – компанія, яка до недавнього часу володіла 71% газодистриб’юторської компанії “Bosphorus Gaz” (саме ця компанія здіснювла продаж на місцевому ринку російського газу з “Балканського маршруту”), продає свою частку турецькій компанії “Sen Group”. Решта – 29% вже належить турецькій “Tur Enerji”. Між тим протягом тривалого часу дистриб’юторський бізнес на території Туреччини розглядався Москвою як надзвичайно вигідний, але тепер він повністю концентрується у “турецьких руках”. За часів Адміністрації Б.Обами Сполучені Штати брали активну участь у протидії російській експансії на європейському газовому ринку. Частково за цим стояли політичні міркування (оскільки глобального ринку газу не існує, немає і можливості покладатися виключно на ринкові механізми, тому трубопроводи – це завжди політика), частково – плани про збільшення експорту американського зрідженого газу до ЄС. Проте підтримка США була відчутною і ефективною. Після зміни господаря Білого Дому постало питання про те, чи і нова Адміністрація здійснюватиме послідовні кроки у цьому напрямку. Розуміння небезпеки, яку становить росйська газова експансія в Європі, існує на Капітолійському пагорбі. “Росія неодноразово використовувала природний газ як зброю, - вважає сенатор Дж.Шахін з підкомітету у справах Європи Комітету Сенату з міжнародних справ. – “Північний потік-2” дасть Росії навіть більше інструментів тиску на Європу у цілому і на Україну зокрема”. Водночас, у Вашингтоні берутьдо уваги, що сама Європа не має одностойної позиції по відношенню до цього проекту. Оппозиція “Північному потоку-2” з боку “східноєвропейських членів ЄС” – Польші і країн Балтії не знаходить повноцінного розуміння у більш “західних” членів Євросоюзу. У нещодавньо оприлюдненому звіті “Atlantic Council” щодо проекту зазначається, що його політична сутність була зрозумілою ще у 2015 році, коли О.Міллєр заявив про наміри “Газпрому” не продовжувати транзитний конракт з Україною після 2019 року. Але ж для цього потрібні інші маршрути, якими і мали б стати “Турецький потік” і “Північний потік-2”. З точки зору американських експертів, “зелене світло” “Північному потоку-2” є “шизофренічною політикою, коли Єврокомісія не чинить спротиву політичному проекту країни, мета якої - підірвати самі подвалини ЄС”. Між тим Royal Dutch Shell, OMV, Engie, Uniper i Wintershall кожна заявили про намір вкласти у проект приблизно по 1 млрд. дол. кожна.Читайте також: Експерт розповів, що Росія приховує війну на Донбасі за допомогою Нормандського форматуЯкі ж кроки може зробити Україна, щоб загальмувати, якщо не припинити “Турецький потік” і “Північний потік-2”? Перш за все, має бути налагоджена чітка координація зусиль всіх гілок влади, які здійснюватимуть послідовні і злагоджені кроки по роз’ясненню нашої позиції в ЄС і США – як по лінії Адміністрації Президента, так і КМУ, і Верховної ради. По-друге, “Нафтогаз” має укласти і забезпечити виконання угоди про співпрацю з МЗС, як це свого часу зробили “Газпром” і МЗС РФ. З боку “Нафтогазу” мають відпрацьовуватись позиційні матеріали, з боку МЗС – через посольства і постійні представництва – забезпечуватись їх ефективне доведення до урядів причетних країн. Крім того, через можливості диппредставництв слід проводитти активну і послідовну інформаційну компанію. В разі відсутнсті кваліфікованих кадрів на місцях, відповідний спеціальний представник з питань енергетики має бути призначений у Києві. Вкрай важливо провести термінові двостороннні консультації з усіма причетними до цих проектів країнами з метою з’ясування фактичного стану справ і їх позиції по кожному з проектів. По-третє, слід розширити правову базу протидії “Газпрому”. Окрім Угоди про асоціацію і Договору про енергетичне співтовариство, апелювати необхідно до норм екологічних конвенцій, що у Балтійському, що у Чорному морі. По-четверте, у Европі має бути ініційована масштабна інформаційна компанія проти “обхідних” труб. Представники України мають виступати на всіх важливих міжнародних конференціях, дискусіях і обговореннях з цих питань, потрібні десятки кваліфікованих публікацій у провідних ЗМІ, активна робота у соціальних мережах. Перемога у Стокгольмі довела, що злагоджені дії приводять до успіху, і навіть такий цинічний монстр, як “Газпром” немає імунітету від поразки. Йдеться навіть не про втрату 2-4 млрд. доларів.Росія прагне переломити ситуацію у ЄС на свою користь, розширити розкол між “сходом” і “заходом” Євросоюзу. Не вдалося вплинути на вибори, дестабілізувати ЄС через потік біженців, атаки хакерів виявилися не до кінця вдалими – завжди є енергетична зброя. Тільки активні кроки з боку України при підтримці наших симпатиків в ЄС і за умови чіткої позиції США можуть зупинити це божевілля. Час ще є.
Issue #1
Unnecessary content
- Saturn
- related article link is optional.
- Declined by admin
- 'Read also' links are optional: https://instantview.telegram.org/checklist#6-6-read-also-read-more-more-on-this-topic-links
- Type of issue
- Rudimentary content not removed
- Reported
- Jun 9, 2017